Ілля Рєпін – з Україною в серці
Його звикли називати російським художником, незважаючи на те, що Ілля Юхимович народився у Харківській губернії в сім’ї козака, і прожив на українських землях 20 років. Тарас Шевченко також тривалий час жив у Петербурзі, але він лишається українським поетом і художником. Бетховен більшу частину життя провів у Відні, Шопен – у Парижі. Але місце проживання не змінило їхньої національності. І таких прикладів в історії мистецтва – сотні.
І. Рєпін палко любив Україну. Це Була його Батьківщина. Тут він народився, назавжди захопився природою, людьми, їх звичаями, побутом, народним мистецтвом. Творча, педагогічна і громадська діяльність його також була пов’язана з Україною. З великим захопленням майстер писав про українське мистецтво, підтримував творчість українських художників, а також діяльність малювальних шкіл М. Мурашка у Києві, М. Раєвської-Іванової у Харкові, Одеської малювальної школи.
Ілля Рєпін був українцем і за характером своєї творчості. Професор мистецтвознавства Юрій Белічко у своєму дослідженні творчості художника пише: «Українська тематика у творчості Рєпіна обумовлена глибокими зв’язками художника з Україною, яких він не поривав протягом усього свого життя. Україна була для Репіна Батьківщиною. Історія України, побут її народу, її природа дали йому перші життєві враження і потім завжди хвилювали його мистецьку уяву. Саме тут він запозичив матеріал для багатьох своїх зараз всесвітньовідомих творів. Українська тематика проходить через усю творчість Рєпіна, починаючи від ще напівдитячої акварелі «Бандурист» і закінчуючи останньою в житті художника картини «Гопак».
У полотнах Рєпіна українська стихія виблискує усіма своїми фарбами. Це картини «Українська селянка» (1886 р.), «Портрет Т. Шевченка» (1888 р.), «Вечорниці» (1881 р.), «Чорноморська вольниця» (1908 р.), листівка «Прометей» за мотивами творів Т. Г. Шевченка (1910 р.), чотири ескізи до проекту пам’ятника поету (1912 р.) та інші. Картини на українську тематику «Чорноморська вольниця» і «Гайдамаки» були продані за кордон.
1867 року Рєпін приїхав у Чугуїв і написав листа Прахову: «В Україні напрочуд колоритне небо. Тепер я трохи звикнув, а перший час мене це просто вражало. Та і не одне небо. А все, навіть порох, збитий вівцями, відбиває у собі веселку. Річ, написана тут, повинна блищати своїм колоритом і вбивати все бліде, написане на півночі (на півночі – тобто в Петербурзі – ред.)»
Йому також належить фраза «Тільки українки та парижанки вміють одягатися зі смаком». І ще про українок: «А які на них дукати, намиста!! Головні пов’язки, квіти!! А які обличчя!! А яка мова!! Просто чарівність, чарівність, чарівність!!!»
Зображення українських козаків, картина "Запорожці пишуть лист турецькому султану", принесла художнику славу. Задум з’явився у 34 роки, а реалізувати вдалось тільки у 47. Художник ретельно підійшов до справи – вивчав козацьку зброю і одяг, постійно радився з українським істориком Яворницьким і ще довше шукав моделей. Картину придбав імператор Олександр III за 35 тисяч рублів – просто гігантську суму.
Українські сліди бачимо й в іншій культовій роботі "Не чекали". Якщо придивитися до картин на стіні, то помітимо портрет Шевченка.
Попри всі схвальні відгуки й величезні гонорари, сам Рєпін називав себе працелюбною посередністю. В останні роки життя, коли художник вже жив у Фінляндії, він знову звернувся до теми України та запорозьких козаків.
В Чугуєві, після реставрації, почав роботу будинок-музей Рєпіна, де містяться 10 його робіт. Твори Іллі Рєпіна зберігаються також у фонді Харківського художнього музею та у Київській національній картинній галереї.
Анна Маніаті
"Гілка Калини", Березень 2018.