Святий Йоан Русин з України
Святого Йоана Русина (Йоана Руського , Αγιος Ιωάννης ο Ρώσος) дуже шанують православні греки. Щороку, в день пам'яті (27 Травня) сотні вірян пішки долають кілометри гірського шляху на о. Евбея, щоби уклонитися мощам Святого, що покояться у Храмі Йоана Русина (с. Прокопіон). Незважаючи на своє «прізвище» - Руський, Йоан народився в Україні, за деякими джерелами на Полтавщині, приблизно у 1690 році.
Йоан народився в дуже важкі, доленосні для його батьківщини часи. Україна 1690 року вже розділена по Дніпру на Правобережну та Лівобережну. Лівобережна Україна, Київ, Запоріжжя, Чернігів, Чернігово-Сіверська земля, Стародуб та Смоленськ були підпорядковані Москві ( Андрусівське перемир'я 1667 р.). Православна Київська Митрополія приєднана до Московського патріархату (Константинопольський Собор 1686 р). Гетьманщина продовжила існування лише на лівому березі Дніпра, де основним адміністративним поділом були козацькі полки.
Українські козаки мусили збройно і господарчо підтримувати російський похід на Крим 1689 року, антитурецькі азово-дніпровські війни Петра І в 1695–1699 роках, а також Велику Північну Війну (1700-1721). В той час вже мав місце факт примусового перетворення козацьких полків, на регулярні царські ( драгунські) війська.
1710 року Туреччина, прагнучи повернути втрачений у 1696 році Азов (сучасна Ростовська обл, Росія) та повністю відновити вплив у Північному Причорномор'ї, оголосила Росії війну, в якій брав участь Йоан. Навесні 1711 після невдалої битви біля с. Станілешти (сучасна Румунія), Москва уклала Прутський договір, згідно якого Азов знову перейшов до Османської Імперії.
Саме під час боїв за Азов Йоан потрапив у полон до турків, і був переправлений до Константинополю. Згодом він потрапляє до м. Прокопіон, що у Кесарії Капподокійській (Мала Азія), у рабство до якогось Аги. Мусульмані жорсткими засобами спромогалися примусити Йоана відректися від своєї віри та прийняти мусульманство. Його били, підпалювали волосся на голові та шкіру, кидали у гній , зрештою залишили жити у стайні разом з домашньою худобою.
Святий Йоан смиренно з гідністю приймає умови життя. Життя в стайні нагадує йому стайню Віфлеєма, він молиться, поститься та самотужки справляє служіння Богу. Турки, спостерігаючи за Йоаном, змінили своє ставлення до нього: від повної зневаги до пошани. Вони почали називати його «велі» - «наставник».
Помер Йоан 27 травня 1730 року. Священник та християни Прокопіона отримали дозвіл у Аги, забрали та поховали тіло з почестями.
У 1733 році, Священник, що сповідував та причащав Йоана побачив небіжчика уві сні. Йоан сказав, що його тіло залишилося нетлінним, таким як його поховали 3,5 роки тому. Священник вагався, але якось побачив Небесне світло над могилою та разом з християнами наважився відкрити могилу. І все було, як сказав Святий уві сні – його тіло було цілковито нетлінним. Мощі перенесли до Храму, який колись відвідував Йоан. І тільки у 1924 році, греки-біженці з Малої Азії перевозять святі мощі Йоана Русина до Греції, у місто Халкіда (о-в Евбея). В 1925 році їх перевозять у однойменне містечко Нео Прокопіо, де у 1930 році розпочинається будівництво Храму на честь Святого. 
З 1951 року й по цей день, святі мощі Йоана Русина покояться саме там.
У записах про нові чуда святого Йоана є дивні випадки: це й спасіння від корабельних аварій, й зцілення безнадійних хворих. Вже давно помітили особливу прихильність святого до дітей: із чудес, здійснених за його молитвами, найбільше радують численні випадки благодатної допомоги хворим дітям — зцілення від білокров'я, онкозахворювань, паралічу, а також повернення дітей-наркоманів до нормального життя.
Святий Йоан Русин своїм життям, дивами, привносить в душі віруючих Божествєнну силу, силу моральності, силу, яка долає перешкоди та відроджує духовність.
Підготовлено: Анна Маніаті
Подібні статті:
Життя Святого Луки
