Він не спав на варті й долучив до кави всю Європу
Кілька років тому в Львові уродженцю села Кульчиці, що на Львівщині, Юрію Кульчицькому встановили пам'ятник, який сьогодні викликає особливий інтерес численних зарубіжних туристів.
Адже саме він більше трьох століть тому заснував у Відні кавову традицію, яка досить швидко отримала повсюдне поширення, спочатку в німецькомовних країнах, а потім і на всьому європейському континенті.
Тим часом Юрій-Франц Кульчицький (1640 - 1694) назавжди увійшов в історію Європи, як хоробрий воїн і один з рятівників Відня під час турецької навали в другій половині XVII століття. Завдяки проведеним їм блискучому розвідувально-диверсійному рейду в тилу супротивника й була отримана безцінна інформація про реальні сили ворога і плани його наступу. Тому об'єднане військо Європи отримало можливість розгромити величезну турецьку армію з найменшими втратами під австрійської столицею в знаменитій битві європейських народів 12 вересня 1683 року за керівництвом польського короля Яна III Собеського. До речі, саме він і переконав інших європейських монархів, що у разі, коли вони не привернуть до військової кампанії підрозділи запорізьких козаків, то Європу в протистоянні з Оттоманською Портою очікує неминуча поразка.
Тому Юрій Кульчицький в одному ряду з козацькими полковниками Палієм, Апостолом, Булигою, Вороном і Іскрою й прийняв пропозицію приєднатися до цього герцю. Однак серед інших він вирізнявся тим, що знав супротивника, як ніхто інший. Адже для розвідувальної необхідності перевтілитися, наприклад, в турецького офіцера міг легко! А за свої заслуги Кульчицький, який вирішив після битви вийти на спочинок, на його власне прохання отримав від вдячних австрійців не дуже зрозумілу для них тоді винагороду: всі захоплені у ворога запаси кави в зернах (близько 300 мішків).
Справа в тому, що свого часу він брав участь в численних сутичках з турками на території нинішньої Півдня України (тодішнього Дикого Поля). А щоб не заснути під час нічних варт він з побратимами-козаками окрім паління тютюну перейняв у ворогів і інший невідомий в ті часи в Європі звичай: заварювати і вживати міцну східну каву. Адже тоді запорізьких козаків за сон, або пияцтво на варті чекало суворе покарання - або кара «на горло», або в кращому випадку - ганебне вигнання з війська, якщо козак до цього мав чималі бойові заслуги. Тому мальовнича сцена в повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», коли під час облоги Дубно козаки перепилися й занурилися в мертвий сон, завдяки чому молодшому синові Бульби - Андрію вдалося непомітно пробратися в місцевий замок, м'яко кажучи, не відповідає історичній правді! Погодьтеся, коли б у теперішній зоні АТО, всі без винятку дотримувались таких звичаїв, бойових втрат на Донбасі ми би, мабуть, мали значно менше!
Але Кульчицькому не пощастило. В одній із сутичок з переважаючими силами ворожої кавалерії він потрапив у турецький полон і кілька років провів в тогочасній Бессарабії і Криму як «розконвойований» заручник, поки з полону його не викупив сербські купці. Так вони віддячили Кульчицькому за послуги перекладача, оскільки кмітливий козак прекрасно опанував турецьку і кримськотатарську мови. Там він досконало і освоїв технологію приготування тоді невідомого в Європі напою. До речі, під час перебування в полоні йому неодноразово пропонували «отуречитися», й за перехід в іслам обіцяли чималі блага, але козак навідріз відмовився, оскільки був міцний у християнський вірі.
Справедливості заради слід зауважити, що початкові спроби відкрити перші кав'ярні в Європі робилися і до нього вірменськими та єврейськими купцями. Але справа в тому, що через майже смоляну густину й гіркуватий присмак, котрі так полюбляли тодішні турки та араби, новий трунок спочатку особливої популярності серед європейців не зажив , а Ватикан навіть оголосив його «чортової сажею.
Але саме Кульчицький запровадив в його приготування те «ноу-хау», яке задовольнило навіть церкву: він почав додавати в свіжозварений кави вершки і цукор! Спочатку він сам розносив свою каву на срібній таці вулицями австрійської столиці, а потім відкрив першу свою кав'ярню під назвою «Синя пляшка». Добре прислужилося козаку у відкритті власної справи й те, що він добре оволодів і німецькою мовою. Новітній напій набув такої прихильності серед віденців, що через деякий час у багатьох куточках міста почали діяти подібні заклади, а Кульчицький очолив окреме співтовариство продавців кави.
Австрійці й досі пам'ятають і шанують українця, бо саме йому вони зобов'язані знаменитим на весь світ віденською кавою. Ще в 1862 році одна з віденських вулиць було названо на честь Юрія-Франца Кульчицького - Kolschitzky-Gasse, а в 1885 р на одному з наріжних будинків цієї вулиці була встановлена його бронзова скульптура. Це одягнутий у турецький стрій козак, який тримає тацю з невеличкими чашечками кави. Також у Відні і понині існує популярне кафе з промовистою назвою «Grand Cafe Zwirina zum Kolschitzky».
На жаль, така шановна в Західній Європі фігура Юрія Кульчицького залишається не досить відомою у Великій Україні. Але не в Галичині! Адже саме Кульчицькому місто Львів сьогодні зобов'язане справжньому кавовому буму. Відомо, що, розвиваючи свою власну мережу, через кілька років після Відня, він відкрив аналогічний заклад і в Львові. Тут його дійсно пам'ятають і шанують.
Львівський пам'ятник роботи скульптора Романа Кікти виготовлений з бронзи, а постамент - з граніту. А щоб розкрити образ Юрія Кульчицького повністю, тут присутня і геральдична стела, на якій зображений герб роду Кульчицьких. Алегорія зброї говорить про те, що він був славним лицарем. Мішок, з якого висипаються кавові зерна і перетворюються в золоті монети, символізує, що Юрій Кульчицький був і хорошим підприємцем. А класичний кавник і паруюча філіжанка свідчать, що саме він навчив культурі споживання кави всю Європу. І нарешті, козацька сережка у вухові, тобто «кульчик», символізує те, що він власне і є Кульчицький.
Ігор Галущак
Львів
